Що треба знати батькам про зір 

Йдучи по вулиці, їдучи у транспорті ми останнім часом частіше зустрічаємо дітей в окулярах. Причиною порушення зору є наслідки Чорнобильської аварії, погіршення екологічної обстановки, слабке здоров’я батьків.

Ми знаємо, що вся інформація поступає до нас через органи чуття: очі, вуха, ніс, язик, поверхня тіла. Кожний орган отримує специфічний для нього вид інформації. Але в наслідок порушення зорового аналізатора, як і будь – якого іншого, уявлення про предмет і явища довкілля виявляються звуженими. У таких дітей з’являється ряд відхилень у розвитку сенсорних функцій, зокрема, обмежене орієнтування у просторі, зниження рухової активності тощо. А відхилення у розвитку сенсорних функцій негативно впливають на пізнавальну діяльність слабозорих дітей, формування їхньої особистості.

Всі органи чуття важливі для людини, та все ж можна виділити головне – око.

Очі – одні з найважливіших органів людини. Адже завдяки зору ми дізнаємося про те, що діється навколо: про колір, про розмір, і форму предметів, їхнє розміщення; про те, що роблять люди, як вони виглядають; яке сонечко, рослини та багато іншого.

Коли хочуть підкреслити щось дуже цікаве, кажуть: " Бережи його як зіницю ока”. Цей вислів свідчить про надзвичайну важливість зору для людей. А також для інших живих істот. Що ж означає: дбати про зір? Це означає правильно доглядати за очима, уникати можливих ушкоджень. Дотримуватися відповідних умов. Виконувати спеціальні вправи правильно харчуватися.

Увечері, перед сном, зранку та після прогулянок очі слід промивати чистою водою, починаючи від скронь.

Однією з важливих умов збереження зору є нормальне освітлення. У груповій кімнаті площею 62 кв. м. повинно бути встановлено 6 світильників типу СК – 300,  розміщення у 2 ряди, а також додаткове освітлення біля дошки та в ігрових куточках.

При недостатньому освітленні м’язи очей напружуються, що призводить до їхнього ослаблення і порушення зору. Коли ж освітлення надміру яскраве, ми примружуємо повіки, які тиснуть на очні яблука. Це також негативно впливає на наші очі.

Під час роботи за столом очі стомлюються. Тому через 15 – 20 хвилин треба переводити погляд на предмети, які знаходяться далеко. Можна підійти до вікна на 1 – 2 хвилини подивитися на небо.

Дуже важливо зберігати правильну поставу під час роботи за столом. На стільці слід сидіти глибоко. Це означає сідати на все сидіння. Спина притуляється до спинки стільця, ноги випрямлені й спираються на підлогу всією ступнею, голова ледь нахилена. Якщо ви дотримуватиметесь цього правила, тоді все добре бачитимете на столі,  не згорблюватиметься спина, не здавлюватимуться внутрішні органи. Треба сидіти так завжди, адже це корисно для здоров’я.

Око – тонкий оптичний прилад. Читати лежачи – означає псувати прилад, примушувати його працювати з напруженням. При читанні треба дотримуватися певних правил. Світло при читанні і письмі повинно падати зліва в достатній кількості, але не повинно бути надто яскравим. Відстань від очей до книжки повинна бути 25 – 30 см.

Всі люблять дивитися телевізор. Але не слід сидіти надто близько до екрана: на ближче 2,5 м. від екрана чорно – білого телевізора і 4,5 м.  від екрана кольорового телевізора. Та й за часом треба слідкувати. Дітям з порушенням зору слід дивитися не довше 20 –30 хв.

А що робити як очі втомилися, а уроки ще не зроблені? Потрібно на деякий час дати їм відпочити: лягти, опустити повіки, накласти на них по шматочку марлі, змоченою заваркою міцного чаю. Звичайно, холодною і без цукру. 5 – 10 хв. такого відпочинку – і повернеться бадьорість, а неприємне відчуття в очах зникне.

А як бути, якщо випадково око буде пошкоджено? Навіть невелике пошкодження може привести до непоправного горя – втрати зору. Краще цьому запобігти: не гратися з палками, гострими предметами. Коли йдете до лісу, то слідкуйте, щоб випадково гілка не вдарила по очах. Але якщо вже щось подібне сталося, і око болить, треба швидко звернутися до офтальмолога.

І дорослі, і діти, які погано бачать, мають носити окуляри, щоб поліпшити свій зір. Окуляри зберігають в спеціальному футлярі, він має бути підписаним. Окуляри не можна скидати, коли граєте у рухливі ігри. Класти окуляри треба склом догори, щоб не пошкодити, а також мити водою з милом, Якщо вони забруднилися.

Задля збереження зору слід дотримуватися таких правил:

1)      не терти очі руками, особливо брудними;

2)      не бігати з гострими предметами в руках;

3)      не читати лежачи, не дивитися на яскраву лампочку і на сонце;

4)       при появі зуду, попаданні бруду в очі, повідомити дорослих, які допоможуть позбутися цього;

5)      їсти різноманітну їжу, зокрема овочі та фрукти, ягоди.

Неспокійна або гіперактивна дитина

Найперше, що привертає увагу в гіперактивній дитині – це надмірна рухливість. Малюк не може тривалий час займатися однією справою. Упродовж дня гасає по квартирі, все зачіпає і перевертає, набиває синці і гулі, може вилити на себе окріп з каструлі, розбити посуд. На прогулянці потребує пильної уваги, бо може залізти в якусь шпарину, вибігти на проїжджу частину вулиці. Руки малюка в постійному русі: щось мнуть, обривають, крутять ґудзики. Він не може всидіти на місці, навіть стоїть, переминаючись з ноги на ногу. Їсть стоячи, бо на стільці йому важко всидіти. Він весь час крутиться – коли грається, дивиться телевізор, або коли йому розповідають казку.

Гіпердинамічний малюк зосереджується з великими труднощами. Якщо його щось зацікавило, він забуває про попереднє і ніколи не доводить справу до кінця. Все привертає його увагу, однак ніщо тривалий час не утримує її. Ось дитина дивиться телевізор і одночасно переводить погляд на муху на стіні, ще через секунду втручається у розмову мами і бабусі.

Малюк надмірно імпульсивний, а тому важко передбачити, що він зробить наступної хвилини. Він і сам про це не думає: побачив – схопив – побіг, тобто діє, не задумуючись про наслідки, і сам засмучується тим, що сталося. Малюк вважає, що не зробив нічого поганого, оскільки не хотів цього. І якщо гіпердинимічна дитина розбила вазу, то вважає, що вона упала сама, бо погано стояла. Вона не пам’ятає образ, не тримає зла, хоча часто конфліктує з ровесниками і відразу мириться з ними. А буває, що дитина надмірно запальна, забіякувата і не по-дитячому агресивна, жорстока.

Це наслідок глибшого ураження головного мозку та підвищеної судомної готовності.

Дехто з гіпердинамічних дітей нестерпно поводять себе зранку, інші – ввечері, тоді їх дуже важко вкласти спати. Вони і постелі граються, засинають, стоячи на колінах і ліктях, а заснувши, скидають ковдру, крутячись уві сні.

Діти, неспокійні зранку, засинають відразу і міцно сплять. Однак і про тих, і про інших кажуть: « Гарний – коли спить». Батьки переводять подих і почуваються спокійнішими, коли вкладають свого непосиду спати.

Неврівноважена, імпульсивна поведінка дитини втомлює батьків. Це призводить до того, що вони частіше вдаються до негативних засобів впливу на неї, ніж позитивних. Мати постійно контролює її поведінку, обмежує свободу. Натомість, спільних занять, достатнього емоційного спілкування між матір’ю і малюком не відбувається.

Мати порівнює його з іншими дітьми, і це виявляється не на його користь. Сина чи доньку постійно докоряють, сварять, можуть вдаватися до непомірних пересторог і навіть дресирування. З часом, ці заходи переконують малюка в тому, що він найгірший. У нього порушена надмірно збудлива нервова система. Тому він озлоблюється і починає агресивно протестувати. У відповідь на постійні зауваження, тиск, вдається до агресивної реакції, спрямовуючи своєю енергію на менших, слабших або тварин.

Таким чином, найхарактернішими ознаками гіперактивної поведінки у дитини є надмірна рухова активність, неспроможність утримувати увагу. Пік прояву її припадає 6-7 років із повторним розвитком, за сприятливих умов, у 14-15 років.

Однак ознаки гіперактивної поведінки, які діагностують у малюка вже до року, внаслідок неправильного виховання найінтенсивніше виявляються з 13 років і пізніше, визначаючи, таким чином, доля вже дорослої людини.

Гіперактивність у дітей виникає внаслідок порушення мозкової функції, тобто ураження кори головного мозку через кисневу недостатність, мікро пологові травми.

Найчастіше такий стан спостерігається у новонароджених з великою масою або тих, що народилися під час затяжних чи стрімких пологів Оскільки важкі ураження кори головного мозку в таких дітей відсутні, такі пологи вважають нормальними, а стан новонародженого – задовільним. Наслідки мінімальної мозкової дисфункції проявляються пізніше і спостерігаються у кожної 5-6-ї дитини.

Американські психологи П.Бейкер і М. Алворд визначили основні показники гіперактивності у дітей.

Дефіцит активної уваги

1. Непосидюча, їй важко тривалий час утримувати увагу.

2. Не слухає, коли до неї звертаються.

3. З великим бажанням береться до справи, однак ніколи не доводить до кінця.

4. З труднощами організовує діяльність.

5. Часто губить речі.

6. Уникає нудних завдань, і тих, що вимагають інтелектуальних зусиль.

7. Надмірно забудькувата.

Ознаки рухової розгальмованості

1. Постійно крутиться.

2. Виявляє ознаки неспокою (стукає пальцями, бігає, кудись залазить).

3. Спить значно менше, ніж інші діти, навіть у немовлячому віці.

4. Надто говірлива.

Ознаки імпульсивності

1. Починає відповідати недослухавши запитання.

2. Не спроможна дочекатися своєї черги, часто втручається, перериває співрозмовника.

3. Погано зосереджує увагу.

4. Не може дочекатися винагороди ( якщо між дією і винагородою є пауза).

5. Не може контролювати і регулювати свої дії. Поведінку не керує правилами.

6. У процесі виконання завдання веде себе по-різному і демонструє різні результати. На одних заняттях дитина спокійна, на інших – ні.

Якщо у віці до 7 років мають місце хоча б шість із перелічених ознак, батьки, вихователі, вчителі можуть передбачити, але не ставити діагноз, що дитина, за якою вони спостерігають, гіперактивна.

Використана література

Алексеєва І.В. Гіперактивні діти: корекція поведінки-К.: Шк.світ,-2011.-96 с.

Марінушкіна О.Є. Порадник практичного психолога/ О.Є.Марінушкіна, Ю.О.Замазій.-Х.: Вид група "Основа", 2007.-240 с.

Сак Т.В. Особлива дитина: Від народженнядо 6 років: Поради батькам. -К.: Літера ЛТД, 2008.-144 с.

Вплив сучасних мультфільмів на психіку дитини

Мультиплікаційні фільми невипадково улюблені дітьми різного віку. Яскраві, видовищні, образні. У свідомості дорослого мультфільм – це те, що призначено для дітей. Але не всі мультфільми корисні. На жаль, багато трансльовані сьогодні мультфільми побудовані етично, психологічно чи педагогічно безграмотно і можуть нести небезпечні для дитини наслідки.

Дитина всю інформацію сприймає у вигляді образів. Із цих образів, як із кубиків, вона будує свою модель світу. Не секрет, що часто некерована агресивна поведінка дітей, пов’язана з копіюванням ними поведінки героїв популярних мультфільмів. Справа в тім, що кількість мультфільмів для дітей, що містить в собі сцени насильства і жорстокості, зростає, а дитина, з властивою їй сприйнятливістю, переносить побачене у звичайне життя. Такі сцени насильства найчастіше можна побачити в зарубіжних мультиках, наприклад, «Покемон», «Том і Джері», «Сімпсони». Тому підбираючи мультфільм для дітей, будьте вибагливими, якщо ви купуєте незнайомий мультик – не полінуйтесь подивитися його спочатку самі, а вже потім пропонуйте до перегляду дитині.

Ознаки «шкідливого мультфільму»:

1. Колір. головні герої розфарбовані яскравим, ядовитим кольором. Цей прийом експлуатує здатність дитячої психіки реагувати на все яскравіше. Тому від початку до кінця мультфільму персонаж веде маленького глядача, куди захоче, не даючи можливості відволіктися та порозмірковувати .

2. Головні герої агресивні, вони прагнуть завдати шкоди оточуючим.

3. Обличчя. Головна героїня всіх американських мультфільмів на одне обличчя. Мало того, що це нудно, але, якщо уявити ці на обличчі живої дівчини, то вона буде страшною. Із-за великої частоти показів цього обличчя на екрані, воно перетворюється на естетичний стереотип. Таким чином, дівчата будуть прагнути виглядати як те, чого не буває, а хлопчики , підростаючи, будуть безрезультатно шукати те, чого не може бути.

4. В жіночі образи втілюється така якість, як садизм. Дитина знає, що добрих і хороших потрібно наслідувати. Але в мультфільмах героїні мають не лише хороші якості, а й жорстокість, непошану до батьків. Наприклад, чи можна уявити Настеньку з «Аленького цветочка» з виразом злості чи люті на обличчі? Чи може вона взагалі бути агресивною? А от Фіона(«Шрек») , Жасмін в «Аладін» проявляють жорстокість невимушено та ще й заразливо.

5.Демонстрація небезпечних для життя дитини форм поведінки повторювати які у реальній дійсності недоцільно, незрозуміло, навіть просто небезпечно.

Перегляд таких прикладів для наслідування може обернутися для дитини зниженням порога чутливості до небезпеки, а значить потенційними травмами.

Доведено: сучасні західні мальовані фільми руйнують психіку дітей. Здавалося б , що може бути краще, ніж історії про Гуффі, Дональда, Міккі Мауса. На перший погляд,ці герої добродушні й завжди веселі. У діснеєвських мультфільмах немає ні крові, ні сцен насильства, добро завжди перемагає зло. Та це тільки один бік медалі. А ось інший. Варто врахувати, дитина все побачене сприймає буквально. Отже, вірить тому, що відбувається. Вона бачить, що Гуффі з величезної висоти падає на асфальт і підлітає вгору. Дональда вдаряють відбійним молотком по голові, а у нього від цього лише пташки навколо голови. Можливо, це перебільшення, але відомі випадки, коли діти реально пробували повторити те, що витворили їхні улюблені екранні герої.

В якості протилежного прикладу наведу багатосерійний радянський мультфільм «Ну зачекай!». У ньому часто відбуваються травматичні ситуації: Вовк падає з енного поверху, з каруселі , потрапляє в аварії… Але яка мораль! Накурився цигарок – втрачає свідомість, стає синьо-червоно-зелений. Тобто дітей вчать: зробив щось заборонене – наслідки будуть сумними.

В 60-х роках ХХ століття були проведенні лабораторні дослідження. В ході досліджень було виявлено, що діти вчаться, спостерігаючи за іншими. Діти дивилися спеціально створені телевізійні передачі, в яких агресивно поводилися із пластиковою лялькою «Бобо». Коли у дітей з’явилась можливість погратися з лялькою, вони частіше поводилися з нею агресивно, ніж ті, що не дивилися телепередачі.

Приведемо декілька рекомендацій для того, щоб перегляд приніс малюкові більше користі, ніж шкоди:

- Час, проведений дитиною біля єкрану має суворо дозуватися, по можливості без винятків. Лікарі-офтальмологи рекомендують для дітей до 4-х років – не більше 20 хвилин на день, для дітей 5-6 років – 30 хвилин, у 7-8 років – 40 хвилин.

- Дивіться мультфільм разом із дитиною, обговорюйте зміст побаченого після перегляду. Якщо у маленького глядача виникають якісь питання, неодмінно поясніть йому і в свою чергу запитати дитину: «А як би ти поступив на місці головного героя?»

- Найкраще для дітей підійдуть наші, вітчизняні мультики. Ці анімовані казки, як правило, повчальні і добрі, герої в них красиво намальовані, на них приємно дивитися. Такі мультфільми, як «Про левеня і черепаху», «По дорозі з хмарами» прищеплюють дітям любов до навколишнього світу.

Із закордонних підійдуть такі як: «Бембі», « Король Лев», « Барбі» - вони про доброту, дружбу, взаємовиручку і дають позитивне уявлення про світ і моделі поведінки у ньому.

Відбираючи мультфільми для перегляду, переконайтеся, що якість зображення хороша, інакше не уникнути проблеми із зором, та й задоволення від мультика буде не те. Часто дорослі вмикають дитині мультфільм для того, щоб відволіктися її чимось, а самим зайнятися своїми справами. Краще щоб це не стало звичкою, для цього можна ввести сімейну традицію зі спільного перегляду захоплюючих мультфільмів, щоб малюк відчував себе єдиним цілим з батьками.

Використана література

Руденя О. Мультфільми і діти//Соціальний педагог №1(49) -2011. -46-49 с.

Снігульська В. Телебачення інформаційний помічник чи джерело агресії?// Психолог №40(280) -2007.-6-7 с.

Діагностика порушень постави і сколіозів у дошкільників

Постава – це положення, в якому людина стоячи, сидячи або лежачи утримує своє тіло. Правильна постава зазвичай свідчить про хороше здоров’я і високу фізичну активність людини. Діти з правильною поставою добре розвиваються як фізично, так і психічно, рухаються легко та вільно, їхні внутрішні органи перебувають у правильному фізіологічному положенні і працюють в оптимальному режимі. Як правило, такі діти активні, рідко хворіють. Якщо ж спина викривлена, то затискаються нервові закінчення, що може викликати головний біль, порушення кровообігу, болі у шиї та багато інших неприємних симптомів. І це не дивно, адже правильна постава виконує багато функцій, і її викривлення призводить до погіршення загального стану організму.

Порушення постави, сколіози впливають на розвиток і функціонування серця, легенів, вегетативної нервової системи, печінки, нирок, кістково-м’язового апарату. До 90% дітей шкільного віку мають різні функціональні та органічні порушення постави. Такі діти швидко втомлюються, у них нестійка увага, рухи недостатньо координовані, вони менш рухливі. Діти частіше хворіють на респіраторні, інфекційні захворювання. Вчителі часто звільняються таких дітей від занять фізкультурою, а малорухливий спосіб життя призводить до поглиблення цієї проблеми.

Візуальна діагностика

Тому дуже важливо вчасно помітити порушення постави у дитини. З цією метою варто систематично проводити профілактичні огляди дітей дошкільного віку. Є декілька ознак, за якими можна протестувати дитину в домашніх умовах або в умовах дошкільного навчального закладу щодо порушень постави та сколіозу:

- уважно огляньте дитину щодо того, чи є у неї видимі деформації скелета;

- огляньте спину у двох положеннях: коли дитина лежить, спина рівна, а коли встає – викривлена, або одне плече нижче за інше;

- погляньте на дитину у положенні стоячи - чи однакові праве і ліве «віконця» (відстань від опущеної вздовж тулуба руки до самого тулуба);

- знайдіть у основі шиї сьомий шийний хребець (він виступає найбільше). Візьміть висок (довгу нитку з прив’язаним до неї вантажником) і, поклавши його до сьомого хребця, перевірте: якщо нитка і далі між сідничними складками – все гаразд. Якщо є деформація, нитка, як правило, проходить поза сідничними складками;

- попросіть дитину нахилитися вниз і подивіться ззаду на спину, чи не виступає одна з лопаток і чи не формується реберний горб.

Якщо ви помітили одну з описаних вище ознак неправильної постави, рекомендуємо звернутися до спеціаліста для більш детального огляду. Адже для своєчасного виявлення сколіозів і порушень по стави велике значення має якісне професійне обстеження.

Використана література

Рекомендації батькам

щодо формування правильної постави у дітей

Ми багато чуємо про правильну поставу, про те, наскільки важливо стежити за нею, як це гарно і корисно. Що ж потрібно робити для її підтримання у гарній формі? Як навчити дітей піклуватися про свою спину?

Для цього ми рекомендуємо батькам:

- своїм прикладом постійно показувати дитині, як потрібно правильно ходити і стояти;

- слідкувати за тим, чи правильно дитина ходить;

великий палець ноги має бути направлений уперед;

внутрішні поверхні стоп під час ходьби мають перебувати близько одна від одної, а коліна не повинні стикатися;

руки не повинні «бовтатися» із боку в бік, права рука має рухатися вперед одночасно з лівою ногою, а ліва рука – з правою ногою;

- постійно слідкувати за поставою дитини в положенні сидячи – спина дитини менше стомлюватиметься, якщо вона опиратиметься на спинку стільця, а ноги стоятимуть на підлозі або на підставці усією стопою;

- залучати дитину до фізичної культури, спорту, забезпечувати різні навантаження на м’язи з метою їх тренування, адже слабкі м’язи погано утримують скелет;

- забезпечити дитині повноцінне харчування, яке сприятиме нормальному розвитку мускулатури і скелета дитини, яка росте;

- враховувати, що на формування постави впливають звички повсякденного життя – манера стояти, ходити, сидіти за обіднім столом, під час перегляду телевізійних передач, тому потрібно попереджати формування звичок, які можуть згубно вплинути на поставу;

- слідкувати, щоб дитина носила сумку чи портфель то на правому, то на лівому плечі. Це попередить викривлення хребта, плечі будуть рівними, постава – правильною.

Використана література

Євмінов В., Куделя І. Правильна постава: що необхідно знати батькам і педагогам/Вихователь-методист дошкільного закладу №7 липень 2010. - 65-67 с.

Харчування дітей вдома

після перебування їх в ДНЗ

Повноцінне й правильно організоване харчування вдома має велике значення для розвитку дитини. їжа є джерелом енергії,

необхідної для діяльності всіх органів і систем і „будівним матеріалом”, зростаючого покоління.

Багато батьків прагнуть вдома доповнити харчування дітей жирною і солодкою стравою, а також нагодувати перед сном повним домашнім обідом. Це не приносить дитині користі. В дитячому закладі діти отримують достатнє кількість білків, жирів і вуглеводів. Тому батькам необхідно кожного дня продивлятися меню і відповідно доповнювати вечерю дітей продуктами особливо багатими білками – молоком, творогом, рибою, яйцями, сиром, якщо їх не було в меню. Самим цінним джерелом білка в дитячому харчуванні є творог. Батькам необхідно потурбуватися про те, щоб творог і блюда з нього готувались дитині на вечір частіше.

Якщо в цей день в дитячому закладі не давали яйця, їх можна дати на вечерю. Яйце можна поєднати з картоплею, зеленим горошком, вінегретом.

В окремі дні дітям можна дати рибне блюдо, так

• 2012 Лютий
• 2012 Квітень
• 2012 Травень
• 2012 Липень
• 2012 Грудень
• 2013 Лютий
• 2013 Листопад
• 2013 Грудень
• 2014 Лютий
• 2015 Лютий
• 2015 Листопад
• 2016 Вересень
• 2017 Грудень