Покарання породжує страх. Ви можете так налякати малюка, що в результаті він відразу ж перестане поводитися погано. Але це лише видимість того, що покарання принесло бажаний ефект.
Уважно спостерігаючи за поведінкою дитини після покарання, ви помітите, що вона намагатиметься знайти способи, щоб звести рахунки зі своїми кривдниками. Дитя може дражнити молодших братів, сестер або домашніх тварин, отримувати погані оцінки в школі, псувати свої або ваші речі, тікати з дому або забувати про свої домашні обов’язки. Цей перелік негативних реакцій на покарання може продовжувати ще довго.
Караючи, ви підмінюєте внутрішній контроль дитини за своєю поведінкою необхідністю контролю з боку інших людей. Дитя стає залежним від дорослого, одна присутність якого може викликати в ньому страх.
Покарання не робить ніякого впливу на розвиток навички відповідати за свої вчинки. Навпаки, караючи, ви встановлюєте такі норми поведінки, за яких винні діти намагаються вийти сухими з води. А це в жодному разі не сприяє вдосконалюванню їхніх власних моральних принципів.
Коли ви караєте, дитина стає надто поступливою, або занадто впертою, а найчастіше й схильною до помсти. Вона зосереджується на тому, щоб завести рахунки з тим, хто його покарав, і не думає про наслідки своєї поганої поведінки, про те, який урок необхідно винести для себе.
Прямою протилежністю поведінки, контрольованої впливовою особою, є самоконтроль, заснований на ціннісних орієнтаціях самого малюка. Дитини вчиться відповідати за свої вчинки сама і поводиться так, як вважає за необхідне.
Покарання також несе в собі й інші побічні ефекти. Це зниження почуття власної гідності або поводження, продиктоване почуття страху; це змішане почуття образи, нанесеної вам людиною, на любов якої ви розраховували; це зміцнення віри в те, що діяти з позиції сили – єдиний спосіб домогтися того, чого хочеш. Крім того, покарання робить дитину недовірливою і спонукає приховувати свої помилки.
Чому ви вирішили покарати свого малюка? Задумайтеся, чи робите ви ці злості, від образи, бажаючи помститися, або почуваючи свою безпорядність? Потім зупиніться, заспокойтеся й спробуйте переосмислити вашу реакцію. Запитайте себе: " Так чого ж насправді я хочу навчити свою дитину просто зараз?”.
